Hi, dear hivers!!!
English translation from Ukrainian will be a little later, I'm sorry!
Привіт, друзі! Сьогодні знову середа! День прогулянок... Останнім часом багато суєти і клопотів було в моєму житті. Зараз врешті я оселилась в місті, проте двоє моїх котів, моя машина і мій колишній чоловік опинилися в селі, за завісою густого снігу! Можна сказати, що він трошки працював кото-нянею, проте коли настав час привезти волохатих до міста, виявилося, що немає дороги і машина повністю в снігу... Адже снігопад тривав кілька днів і на зміну йому прийшов сильний мороз.
Чесно, я такий сніг бачила багато років тому... Я взагалі забула, як він виглядає:) Красиво, особливо, святково... Як спогад про дитинство. Проте для людей, які живуть у віддалених селах, це ще і випробування. (А що вже казати про наших воїнів...) Спеціальний трактор розгорнув дорогу до краю села, щоб туди міг доїхати шкільний автобус. І на тому все... Життя завмерло. Зрештою, люди тут витривалі і вміють ходити пішки. Наша машинка дрімає в снігах буквально за 200 м. від точки де сніг розгорнутий.
То ж моє завдання було таким. Приїхати в село, забрати котів, а можливо і "визволити" машину (так, це вже вдруге від початку року ми грузнемо в снігу). Приїхала я пізно ввечері, опинившись ніби в паралельній реальності... Чесно, ніби на далекій Півночі. На наступний ранок вирішила піти в гості до машинки, яка знаходилась десь у 10 хвилинах ходи від дому і оцінити ситуацію з дорогою. Моя вулиця, якою зазвичай їжджу зникла взагалі. По селу поодинокі жителі проклали своєрідні вузькі стежки-тунелі, аби було зручно ходити. Про транспорт мови немає... Компанію мені склав Тігра, найбільший любитель прогулянок і вуличного життя.
Можу сказати, що і я і мої коти (як і більшість котів) понад усе ненавидять вологу погоду, сирість. Ясний, хоч і морозний день нам пережити значно легше. Отож ми пішли вперед по викопаних стежках, милуючись снігом, синім небом і старими хатками, які одягнули шапки зі снігу. Неймовірний прекрасним блиск снігу! Діаманти, які дарує природа цілком безкоштовно! Я була навіть рада, що тут опинилася, хоча це було взагалі незаплановано... Після шуму великого міста, здавалося, що це паралельна реальність!
Взимку, коли дерева голі, то тут, то там можна побачити старі будинки, де вже давно не живуть люди (адже влітку вони часто ховаються за листям дерев). Деяким з них понад 100 років. Часом я люблю уявляти, як там колись жили люди... Ще коли я була маленька (тобто приблизно 40 років тому) тут вирувало життя. Було багато молоді... Потім масово переїхали у міста...
Тігра сміливо йшов то попереду, то позаду. Іноді доводилося йти крізь сніг. Це вже йому не дуже подобалося. Як і слід було чекати, дорога до машини була відсутня (я припускала, що працівник може розгорнути її), акумулятор теж задрімав, сподіваюся що не навіки. А я зрозуміла, що не маю ні часу, ні сил, ні грошей, щоб зараз її витягувати...
У місті мене чекають невідкладні справи. Отож, вирішили йти пішки в сусіднє містечко на автобус, щоб подолати шлях до Львова. 2 людини + 2 коти. Про це я розповім іншого разу. А ми з Тігрою пішли додому... Здається, йому цей похід сподобався ще більше, ніж мені. Це справжній кото-пес!
