Привіт, взагалі не планувала писати найближчим часом. Але життя таке швидкоплинне, що те, що є важливе сьогодні, то завтра може втратити будь який сенс. Та й осінь затишно зриває листя з дерев і залишає нам оголені гілки. Ще з ранку я розмовляла з знайомою жінкою і вона з захватом розглядала мій вигляд. А я нічого особливого не вдягала, та ж 42, то не 24. Моя співрозмовниця на хвилю завмерла, а потім розповіла, що страшенно переживала, що їй вже 40, поки будо 30+, то якось ще могла зі собою миритися. А тепер ну зовсім не може того пережити. А я спокійно відповідала, що так, це приблизна половина шляху, але з певним досвідом, знаннями, можна ще огого всього створити навколо себе. Вона була захоплена нашою розмовою. Це були оголені, чесні думки про вік.
А потім я з таким же легким настроєм пішла шукати синові карту України для виконання домашнього завдання. Я роздрукувала не таку як йому треба було і тому пішла ще раз в інший заклад. Там були гори крупяних паличок, дитячих іграшок і ще щось в упаковці. Чоловік спокійно допоміг мені і не хотів брати навіть оплату. А я спитала для кого це зібрано. Пан Микола відповів мені, що це його дружина займається для дитячого будинку в Добротворі. Я одразу повірила і не довго думаючи долучилися до цієї хорошої справи. Потім дорогою я думала, що насправді хороші діла роблять хороші люди. Це був такий зовсім ніжний жовтневий день з легкою прохолодою, без вітру, без дощу і без спроби здаватися кращою. Я йшла просто вперед і продовжувала жити в своїх думках. Коли зустріла колишню колегу зі школи, де я працювала. Після нашої розмови мені захотілося води.
Згодом я помітила, що за мною йшли два військових і один іншого штовхнув і щось сказав, натякаючи на мене, а інший відповів, коли ми розминулися: -Я вже свій краш тест пройшов..... Той чоловік був справді непоганим, приємний тембр голосу, охайний одяг, розмова без матюків, приємна трохи брутальна зовнішність і запах без нафталіну. Я з повагою відношуся до людей, які мені нічого поганого не зробили. Звичайно, що знайомство на дорозі, ще й з підказками його друга нічого б з того все рівно вийшло. Та й моє серце давно зайняте іншим чоловіком.
Але ці його слова мене зацікавили як дослідницю. Бачите як буває? Дорослі люди живучи в один час, навіть маючи можливість і взаємну симпатію можуть просто не наважитися зробити перший крок. Можливо через попередні важкі випробовування, можливо через особисту неможливість брати на себе відповідальність ще за когось, а може шукаючи легких швидких стосунків, які ні до чого не зобов'язують. Таким чоловікам швидше за все подобається зовнішність, але для життя вони обирають затишок і спокій у стосунках. А я з роду "Дивачка звичайна" я створюю керований хаос і вмію закручувати цілі урагани емоцій. То ж ця його відвертість стала як захисний бар'єр, а для мене новим дописом. Просто сьогодні я вперше за довгий час на вулиці відчула знову увагу чоловіків. Одразу згадала ранкові розмови про вік і про депресію знайомої через нього. А мені навпаки хочеться знову і знову жити на повну, люблю життя і не боюся бути собою. Таким був для мене цей осінній день.
